Мої крила

Маю крила летіти в майбутнє.

І одне моє дуже крило –

Це любиме моє, незабутнє,

Найдорожче донбаське село.

Миколаївка –то  моє диво,

Рідний край, колискова моя,

І тому я безмежно щаслива,

Що у нім народилася я.

Моє друге крило – Україна,

Край калини, мій сонячний день.

Згадую, як, маленька дитина,

Рідну мову вивчала з пісень,

Як вплітала мені в перші коси

Квітки мальви матуся моя,

Її пісню солодкоголосу

Пам’ятати завжди буду я.

Прийде весна – і в світ я полину,

Де ведуть перегук солов’ї.

Треба вирости ще на краплину,

Щоб розправити крила свої.

Хай же мирною буде країна,

Щоб жилось добре людям усім!

Миколаївка і Україна

Будуть завжди у серці моїм!